Бренд-менеджмент – інструмент ефективного розвитку сільських територій України

Анотація

У статті представлено авторський підхід до опису соціально-економічних проблем сільських територій України. Здійснено аналізування зазначених проблем, їхні особливості у світлі ринкових реформ в галузі впродовж останніх десятиліть, а також вражаюча ретроспективна наслідуваність за самих різних політичних укладів.

Обґрунтовано можливість вирішення зазначених проблем на основі методології брендингу (територіального брендингу). Така логіка пізнання передбачає доцільність вивчення проблем депресивності українських сіл з позицій теорії монополістичної конкуренції, у т. ч. за концептом природної наявності унікальних особливостей сільських територій, а також можливості перетворення дисфункцій у переваги та джерела розвитку. Такий підхід є складовою філософії постіндустріального суспільства, за яким перспективи сільських територій України все більше визначатимуться не за динамікою обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, натомість за реалізацією моделі саморозвитку; основу останньої складає ефективність менеджменту розвитку за рахунок активів, ресурсів, потенціалу територій, унікальних апріорі.

Акцентовано увагу на змістовній гносеології означеної методології розвитку із теорією лібертаріанства, де, зокрема, визначено запрограмовану неефективність державної політики підтримки розвитку сільських територій. Обґрунтовано об’єктивність та доцільність альтернативної моделі саморозвитку та самоорганізації. 

Акцентовано увагу на концептуальних основах теорії і практики брендингу стосовно регіонального (територіального) розвитку як синтезованого інтелектуального комплексу та окремої, оригінальної наукової теорії, що має по суті безмежний потенціал детермінації як економічного, так і соціального розвитку.

Здійснено аналізування соціально-економічного стану сільських територій Вінниччини як об’єкту безпосередніх  досліджень з визначення потенційних факторів брендингового розвитку.