ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО: СТАН, ВИДИ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблематики, пов’язаної з запобіганням та протидією домашньому насильству, відповідальністю за вчинення таких правопорушень, діяльністю органів і служб, які покликані запобігати та протидіяти цьому негативному явищу. Підкреслено, що сім’я, як основа суспільства, має будуватись на тісних, взаємних стосунках, які даватимуть змогу розвитку її духовних і моральних цінностей, відповідальному ставленню усіх її членів один до одного, вихованню психологічно і фізично здорового покоління, а це, у свою чергу, сприятиме розвитку держави, повноцінному забезпеченню прав людини і громадянина у сімейно-побутовій сфері. Визначаючи сукупність тих суспільних відносин, які включає в себе сімейно-побутова сфера, зроблено висновок, що такими є особистісні відносини між членами сім’ї, родичами, друзями, сусідами, знайомими, пов’язані з використанням невиробничих предметних і духовних цінностей та засновані на звичному режимі та традиціях, що відбуваються на нейтральних територіях і в позаробочий час.

Наголошено на тому, що таке явище як домашнє насильство, в усіх його видах і проявах є надзвичайно негативним соціальним явищем, яке призводить до брутального нехтування правами жінок і дітей, які найчастіше від нього страждають. Найнебезпечнішим у цьому всьому є шкода, нанесена психологічному і фізичному здоров’ю особи, яка потерпає від насильства. Вочевидь, така ситуація не сприяє моральному і духовному стану суспільства, а отже вимагає від держави та її органів максимальної уваги до цих питань.

Особливий наголос зроблено на проблемі домашнього насильства над дітьми. Майбутнє покоління, яке зростає в умовах не прийнятних для розвитку дитини, має бути охоплено якнайбільшою опікою з боку держави, особливо в особі її правоохоронних органів. Адже саме вони мають змогу одразу отримувати інформацію про неблагополучні сім’ї, виникнення важких життєвих ситуацій, які об’єктивно порушують життєдіяльність одного або кількох членів сім’ї, про сімейно-побутові конфлікти або жорстоке поводження з дітьми, а також про правопорушення та осіб, які їх вчинили. Вони мають змогу одними з перших зв’язатися з родичами учасників сімейно-побутового конфлікту і залучити їх на допомогу в його вирішенні, поки він не переріс у правопорушення та не нашкодив психічному і фізичному здоров’ю дитини.