Роль правосвідомості в еволюції політичної системи України

Анотація

Метою наукової статті є аналіз ролі правосвідомості в еволюції національної політичної системи суспільства.

У роботі здійснено аналіз співвідношення політичної системи суспільства та політичного режиму. Зроблено висновок, що зазначені категорії не є синонімічними, оскільки політична система являє собою комплекс політичних суб’єктів, інститутів, процесів, норм, рухів, відносин, правосвідомості, у той час, як політико-правовий режим характеризується комплексом методів та способів здійснення державної влади. Таким чином, політичний (політико-правовий режим) є вужчим за політичну систему суспільства. Крім того, політико-правовий режим характеризує праксеологічну площину буття, а політична система – являє собою комплексну загальнотеоретичну модель.

Констатовано, що з початком повномасштабних воєнних дій в Україні спочатку відбулося експоненціальне підвищення рівня правосвідомості населення держави, що підвищило довіру до політичної системи. Однак, у самій політичній системі не відбулося принципових змін, тож криза правосвідомості повернулася на довоєнний рівень і навіть поглибилася.

Акцентується увага на тому факті, що сама по собі правосвідомість наявна в усіх суб’єктів політичної системи, оскільки цей елемент є іманентним по відношенню до інших компонентів правової, політичної та соціальної субсистем суспільства, але правосвідомість здатна набувати як позитивних, так і різко негативних форм. Зроблено висновок, що правосвідомість суб’єктів політичної системи України характеризується здебільшого її деформаціями. Зокрема, найбільш розповсюдженими є правовий прагматизм (правовий інструменталізм), правовий нігілізм та перероджена правосвідомість. Переліченим деформаціям правосвідомості властиві зневіра у державно-правових інституціях, використання права для задоволення особистих потреб, спотворення ролі права у суспільстві, викривлення його вимог та моделей поведінки.

Зазначається, що деформована правосвідомість суб’єктів політичної системи за ланцюгом передається пересічним громадянам, які, у свою чергу, зневірюються у політичних процесах та інститутах, у тому числі, у виборах. Відсутність позитивних змін у політичній системі здатна надовго відвернути громадян від державних інституцій, втратити віру у можливість позитивних змін, що негативно вплине на виборчу активність осіб, знизить дієвість інститутів громадянського суспільства, сповільнить розвиток демократії та еволюцію національної політичної системи.