Історико-філософський аналіз права на свободу

Анотація

У цій статті автор дослідив право на свободу крізь призму еволюції філософської доктрини на різних етапах розвитку людської цивілізації. Автор акцентував, що в Античну добу, у міфах олімпійського періоду, було закладено архетип свободи як такої, що досягається через боротьбу, повстання, але існує у межах закону. Автор наголосив, що непростий шлях довелося пройти людству – від усвідомлення  правової свободи як вимушеної свободи у межах закону й правової свободи як правового дозволу – до глибинного усвідомлення свободи у сприйнятті моральних і правових меж у полі права як правового переконання; від формального розуміння закону – до поняття правового закону та його правової реалізації  на засадах справедливості у парадигмі визнання найвищої цінності людської особистості. Аналіз філософських джерел довів, що, якщо який-небудь індивідуум так далеко йде в утвердженні своєї власної волі, що вторгається у сферу волі іншого і тим самим її заперечує, то спротив такому вторгненню буде нічим іншим, як ствердженням власної споконвічно присутньої в тілі волі. Автор виявив, що у кращих зразках світової літератури філософське осмислення свободи проявляється у пріоритезуванні не міфогероя, а звичайної Людини – зі звичайним серцем, зі звичайним мозком, зі звичайним жахом, зі звичайним болем – але з надзвичайною силою волі та надзвичайною повагою до Свободи. Невимовною трагедією стає для громадянина антиномія – любові до Вітчизни та одночасного презирства до держави як державного апарату, якщо останній стає апаратом тотального диктату. У підсумку автор наголосив, що право на свободу – невідчужуване. Саме тому може здійснюватися не обмеження права на свободу, а обмеження реалізації цього права. Встановлення меж у реалізації права на свободу у парадигмі рівноваги між правом особи та інтересами суспільства зумовлене необхідністю регулювання суспільних відносин й потребою врахування прав інших людей.