Правова характеристика керівних принципів діяльності прокурора в Україні та незалежність прокурора як їх основа

Анотація

У статті автор аналізує керівні принципи, на яких будується інститут прокуратури в Україні, зазначаючи, що вони мають вирішальне значення для оцінки та розуміння діяльності прокуратури взагалі та прокурора зокрема.

Автор констатує, що не визначеним залишається законодавчий статус принципів, які розглядаються у дослідженні. Так, принципи діяльності прокуратури України не закріплені у Основному Законі, в якому одна-єдина стаття 131-1 присвячена функціям прокуратури та поміщена до Розділу VIIІ «Правосуддя», що створює проблему розмежування принципів діяльності прокуратури в Україні від принципів судочинства взагалі (які безпосередньо закріплені у статті 129 Основного Закону), а також принципів діяльності прокурора зокрема.

Автор наголошує, що у зв’язку з цим виникає необхідність здійснити більш глибокий правовий аналіз принципів діяльності прокурора в Україні та знайти шляхи вирішення проблем, пов’язаних з їх законодавчим закріпленням та реалізацією на практиці в умовах сучасного реформування прокуратури шляхом внесення відповідних законодавчих пропозицій.

Аналізуючи положення Закону України «Про прокуратуру» автор вбачає, що принципи діяльності прокуратури цей Закон визначає через відповідні «засади» і тут зазначає, що «засади» та «принципи» мають схоже семантичне значення і співвідносяться, як ціле та частина. Автор констатує, що безпосередньо стаття 3 вказаного Закону встановлює засади діяльності прокурора в Україні, закріплюючи десять основних принципів його діяльності. Також автором виявлено одинадцятий принцип діяльності прокурора, який закріплено у статті 5 зазначеного Закону, і це імператив щодо того, що функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Проаналізувавши основні базові правові принципи у діяльності прокурора, автор доходить висновку, що принцип незалежності прокурора слід вважати чи не основним і фундаментальним у його діяльності. Тому автор пропонує закріпити його на конституційному рівні, доповнивши ч. 2 ст. 131-1 Основного Закону наступним змістом: «Організація та діяльність прокуратури визначається законом, є незалежною, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального або іншого впливу, тиску на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків та функцій прокуратури чи незаконного втручання у його професійну діяльність».

Також автором встановлено, що на практиці встановлено незалежність прокурора у його діяльності від наступних суб’єктів: 1) від органів державної влади та їх посадових осіб; 2) від органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Автором наголошено, що даний перелік є надто вузьким і має бути суттєво розширеним, оскільки у такому випадку є загроза впливу на органи прокуратури, втручання у діяльність прокурора та підриву її незалежності з боку суб’єктів, які залишились поза увагою в даній правовій нормі. Тому автор пропонує доповнити ч. 2 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» і викласти її у наступному формулюванні: «При виконанні службових обов'язків прокурор має бути незалежним від будь-якого впливу, тиску чи втручання в його професійну діяльність осіб, що не мають на те законних повноважень, у тому числі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, громадських об’єднань та інших громадських формувань, органів військового управління, органів контролю, їх посадових та службових осіб, органів управління, комерційних та некомерційних організацій, політичних партій, засобів масової інформації, банків та фінансових установ, їх керівників та службових осіб, а також фізичних осіб та інших суб’єктів, які прямо чи опосередковано можуть впливати на діяльність прокурора, зобов'язаний активно, у визначений законодавством спосіб протистояти спробам посягання на його незалежність».