Роль інформаційного простору у контррозвідувальній діяльності органів безпеки Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України: перспективи та виклики

Анотація

Ефективне здійснення контррозвідувальної діяльності, особливо в умовах воєнного стану, є запорукою забезпечення стратегічної безпеки держави. Тому метою цього дослідження є вивчення ролі контррозвідувальних заходів органів безпеки у інформаційному просторі. Було встановлено, що розвідувальні та контррозвідувальні заходи використовувалися ще з часів утворення на території України починаючи з Київської Русі. Є свідчення того, що методи контррозвідки активно розвивалися й удосконалювалися в Україні в козацький, царський і радянський періоди, а також у період незалежності України. Перший контррозвідувальний підрозділ було створено 1911 року, а спеціальна військова контррозвідка (розвідувальне відомство) - 1903 року. Створення цих органів сприяло значному розвитку практики і теорії контррозвідувальних методів. Хоча контррозвідка та її методи не були теоретично та науково обґрунтовані до другої половини 20-го століття, було встановлено, що її ефективні засади та практики сягають середньовіччя, і їхній перелік залишається здебільшого незмінним і донині. Лише деякі методи та прийоми контррозвідки Національної гвардії України та Державної прикордонної служби змінилися відповідно до вимог сьогодення. Описано методи, які довели свою неефективність у контррозвідувальних операціях і більше не використовуються сьогодні. Це дослідження висвітлює події у створенні та розвитку нормативно-правової бази застосування контррозвідувальних заходів органами національної безпеки. Також розглянуто концептуальні засади національної інформаційної безпеки, наведено, зокрема, основні терміни та визначення, з’ясовано сутність і класифікацію національних інтересів та загроз інформаційній безпеці, а також простежено історію стрімкого розвитку національної інформаційної безпеки крізь призму еволюції засобів комунікації. Оскільки методи та прийоми контррозвідувальної діяльності в Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України змінювалися відповідно до вимог сьогодення, визначено методи, які довели свою неефективність у контррозвідувальних операціях і більше не застосовуються. Крім того, розглянуто процес становлення та розвитку нормативно-правового регулювання застосування контррозвідувальних методів органами державної безпеки.