Методична модель інтеграції цифрових інструментів у змішане викладання освітнього компонента «Фізичне виховання»

Анотація

У статті теоретично обґрунтовано методичну модель інтеграції цифрових інструментів у змішане викладання освітнього компонента «Фізичне виховання» у закладах вищої освіти. Актуальність дослідження визначається необхідністю поєднання практико-орієнтованого характеру фізичного виховання з гнучкістю цифрово опосередкованого навчання без зменшення обсягу реальної рухової активності, якості педагогічного контролю, безпеки та безпосередньої взаємодії викладача зі здобувачами освіти. Метою роботи є розроблення педагогічно обґрунтованої моделі, у якій вибір цифрового засобу пов'язується з конкретною дидактичною функцією, етапом змішаного навчання та очікуваним освітнім результатом. Дослідження має теоретико-аналітичний характер. Джерельну базу становлять п'ятнадцять українських і зарубіжних наукових публікацій 2021–2026 років, присвячених цифровим технологіям, змішаному й дистанційному навчанню, мобільним засобам, відеоаналізу, цифровій компетентності викладача, носимим пристроям та технологічно підсиленій педагогіці у фізичному вихованні. Застосовано теоретичний аналіз, порівняння, тематичний синтез, систематизацію та педагогічне моделювання. У результаті виокремлено п'ять функціональних груп цифрових інструментів: візуалізація й технічний аналіз рухових дій; комунікація та організація навчання; підтримка самостійної рухової активності; моніторинг і зворотний зв'язок; мотивація та рефлексія. Запропоновано чотириблокову методичну модель, що охоплює цільовий, змістово-діяльнісний, цифрово-інструментальний і контрольно-рефлексивний блоки та реалізується у трифазному циклі «до заняття — під час заняття — після заняття». Розроблено матрицю педагогічного добору цифрових інструментів за дидактичним завданням, очікуваною користю, ключовими обмеженнями та умовами доцільного застосування. Обґрунтовано, що цифрові технології не повинні замінювати практичну рухову діяльність, а мають посилювати наочність, індивідуалізацію, самоконтроль, зворотний зв'язок і наступність між аудиторною та самостійною роботою. Наукова новизна полягає у переході від перелікового опису технологій до функціонально-дидактичної логіки їх вибору та включення в цикл змішаного фізичного виховання. Практичне значення моделі полягає в можливості її використання під час проєктування освітнього компонента, підготовки методичного забезпечення, планування самостійної роботи та підвищення кваліфікації викладачів. Визначено критерії педагогічної прийнятності цифрового засобу: відповідність результату навчання, безпека, доступність, мінімізація цифрових даних, можливість змістовного зворотного зв'язку та збереження пріоритету реальної рухової діяльності. Перспективою подальших досліджень є емпірична апробація моделі у закладах вищої освіти та порівняння її ефективності для різних видів рухової діяльності.