Структура тренувальних навантажень та особливості формування готовності кваліфікованих спортсменів із пляжного волейболу до змагального сезону

Анотація

Підготовка кваліфікованих спортсменів із пляжного волейболу до змагального сезону потребує узгодженого розвитку фізичних якостей, технічної майстерності та функціональних можливостей. Водночас позитивна динаміка окремих показників упродовж підготовчого періоду не завжди свідчить про збалансоване формування всіх компонентів готовності. Мета статті — визначити відповідність структури і спрямованості тренувальних навантажень змінам фізичної, технічної та функціональної підготовленості кваліфікованих спортсменів із пляжного волейболу та виявити компоненти, які потребують корекції перед початком змагального сезону. У дослідженні взяли участь 8 спортсменів віком 18–24 роки, які мали кваліфікацію майстра спорту України з пляжного волейболу. Дослідження проводили впродовж підготовчого періоду річного циклу. Використано аналіз наукових джерел і планувальної документації, природний педагогічний експеримент, педагогічне тестування, субмаксимальний велоергометричний тест PWC₁₇₀ та методи математичної статистики. Програму проаналізовано за спеціалізованістю, енергетичною спрямованістю, координаційною складністю та величиною навантажень. Установлено, що на передзмагальному етапі частка спеціалізованих засобів збільшилася до 76,7%, а вправ високої координаційної складності — до 63,5%. Одночасно зменшувалася частка аеробної роботи та зростала частка змішаних і анаеробних навантажень. Наприкінці підготовчого періоду статистично значуще поліпшилися всі досліджувані показники загальної та спеціальної фізичної підготовленості (p<0,05). Середній відносний темп їх зміни становив 4,39%. У технічній підготовленості відповідний показник дорівнював 5,15%. Статистично значущі зміни встановлено для другої передачі, подачі у стрибку, нападаючого удару та блокування (p<0,05), тоді як результат приймання подачі поліпшився на 2,99% і не досяг статистичної значущості (p>0,05). Найбільш вираженою була динаміка функціональної підготовленості, середній відносний темп якої становив 12,77%. Найбільші зміни зафіксовано у швидкісно-силовій і швидкісній витривалості, ПАНО та інтегральному рівні функціональної підготовленості. Результати засвідчили переважне формування функціонального компонента готовності та менш виражену динаміку фізичних і технічних показників. Приймання подачі й виконання переміщень зі складною зміною напрямку руху визначено як компоненти, що потребують додаткової уваги на передзмагальному етапі. Через відсутність контрольної групи встановлені зміни слід розглядати як характеристику адаптації спортсменів у межах застосованої програми, а не як остаточне підтвердження її ефективності.