Блокова періодизація тренувального процесу як чинник підвищення фізичної підготовленості веслувальників на етапі спеціалізованої базової підготовки

Анотація

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність впровадження блокової періодизації тренувального процесу для підвищення рівня фізичної підготовленості веслувальників на етапі спеціалізованої базової підготовки. Методи: аналіз літературних джерел, педагогічне тестування та методи математичної статистики. У дослідженні брали участь 43 спортсмени, які були рівномірно розподілені на контрольну (КГ, n=21) та експериментальну (ЕГ, n=22) групи, які на початку експерименту не мали статистично значущих відмінностей у досліджуваних показниках (p>0,05), що забезпечувало їхню однорідність для подальшого порівняння. Батарея контрольно-педагогічних тестів для діагностики розвитку силових якостей та силової витривалості включала: згинання та розгинання рук в упорі лежачи; згинання та розгинання рук у висі на високій перекладині; піднімання тулуба в сід із положення лежачи на спині за 60 с; жим штанги вагою 30 кг у положенні лежачи за 60 с; тягу штанги вагою 30 кг до грудей у положенні лежачи на лаві за 60 с. Моніторинг рівнів фізичної підготовленості спортсменів на етапі спеціалізованої базової підготовки реалізовувався у три етапи: констатувальний (вересень 2023 р.) – вихідне тестування на початку дослідження; проміжний (березень–квітень 2024 р.) – оцінювання після завершення зимового підготовчого періоду; підсумковий (вересень 2024 р.) – підсумковий контроль після закінчення літнього змагального періоду. Спортсмени контрольної групи тренувалися за традиційною навчально-тренувальною програмою ДЮСШ. Підготовка веслувальників експериментальної групи відбувалася із застосуванням блокового підходу до тренувань. Аналіз динаміки засвідчив позитивні зрушення в обох групах, що є закономірним наслідком природного біологічного дозрівання підлітків та їхньої адаптації до систематичних навантажень. Водночас у спортсменів експериментальної групи прирости за більшістю вимірюваних параметрів виявилися статистично переважними порівняно з контрольною групою. Встановлено, що в учасників контрольної групи за час експерименту достовірно покращились показники фізичної підготовленості, зокрема значення показника згинання та розгинання рук у висі на поперечині покращилося на 13,61% (p˂0,01), піднімання тулуба в сід за 60 с – на 6,49 % (p˂ 0,05), жим штанги лежачи 30 кг – на 3,70 % (p˂ 0,01), тяга штанги лежачи на лаві 30 кг – на 5,01% (p<0,05). В спортсменів експериментальної групи статистично більш значимого відбулось покращення показників фізичної підготовленості (за кількістю разів згинання та розгинання рук в упорі лежачи на 14,40 % (p˂0,01) та у висі – на 20,38 % (p˂0,001), за показником піднімання тулуба в сід за 60 секунд на 4,30 % (p˂0,05), за показником жиму штанги лежачи 30 кг за 60 секунд на 9,41 % (p˂0,001) та тяги штанги лежачи на лаві 30 кг за 60 секунд – на 5,15 % (p˂0,001). Доведено науково-методичну доцільність застосування блокового підходу в системі підготовки веслувальників на етапі спеціалізованої базової підготовки, що сприяє інтенсифікації адаптаційних перебудов та забезпечує достовірно вищий приріст показників фізичної підготовленості.