Сенсорна чутливість та тривожна реактивність дітей 3–6 років як передумова організації занять плаванням в умовах воєнного стресу

Анотація

Статтю присвячено дослідженню сенсорної чутливості та тривожної реактивності дітей віком 3–6 років в умовах воєнного стресу як передумови організації занять плаванням. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю врахування психоемоційного стану та особливостей сенсорного реагування дітей дошкільного віку під час організації рухової активності у водному середовищі. Тривалий вплив стресогенних чинників, пов'язаних із війною, може супроводжуватися підвищеною тривожністю, змінами сенсорної чутливості та труднощами адаптації дитини до нових умов діяльності, що потребує відповідного врахування під час побудови занять плаванням. У роботі розглянуто особливості сенсорної обробки та тривожного реагування дітей дошкільного віку, які перебувають в умовах воєнного стресу, та проаналізовано характер їхньої первинної адаптації до водного середовища. Обґрунтовано необхідність визначення вихідного сенсорного та психоемоційного стану дітей перед розробленням і впровадженням спеціалізованих програм занять плаванням. Особливу увагу приділено слуховій, тактильній, вестибулярній та пропріоцептивній складовим сенсорної обробки, а також проявам тривожної реактивності під час первинної взаємодії дитини з водним середовищем. Дослідження проводилося протягом вересня–листопада 2025 року на базі центру раннього плавання Aquakids міста Києва. До дослідження було залучено 48 дітей віком від 3 до 6 років, серед яких 23 хлопчики та 25 дівчаток. Учасників було розподілено на експериментальну та контрольну групи по 24 дитини в кожній. Для оцінювання досліджуваних показників застосовано комплекс психодіагностичних методів, що передбачав визначення особливостей сенсорної обробки, рівня тривожної реактивності та батьківського стресу. Додатково використовувався метод структурованого спостереження за поведінковими реакціями дітей під час первинного перебування у водному середовищі. Отримані дані підлягали статистичній обробці із застосуванням методів описової статистики, t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок та кореляційного аналізу Пірсона. Результати дослідження засвідчили, що показник тривожності, що відповідав прийнятому в дослідженні пороговому значенню, виявлено у 62,5 % обстежених дітей, тоді як гіперреактивність принаймні однієї сенсорної системи встановлено у 54,2 %. Найбільш вираженими були особливості слухової та тактильної обробки. Статистично значущих відмінностей між експериментальною та контрольною групами на констатувальному етапі не виявлено, що засвідчило їхню однорідність за основними досліджуваними показниками. Кореляційний аналіз виявив статистично значущий позитивний зв'язок між рівнем батьківського стресу та загальним індексом сенсорної дисфункції (r=0,68; p<0,01), а також між рівнем тривожної реактивності дітей та загальним індексом сенсорної дисфункції (r=0,61; p<0,01). Результати структурованого спостереження показали, що 29,2 % дітей під час первинного перебування в басейні демонстрували виражені тривожні реакції, 41,7 % потребували індивідуального супроводу та додаткового часу для адаптації, тоді як 29,2 % увійшли у воду без виражених ознак тривоги протягом перших двох хвилин. Отримані результати свідчать про взаємозв'язок сенсорної чутливості та тривожної реактивності дітей дошкільного віку в умовах воєнного стресу та підтверджують необхідність урахування цих характеристик під час організації занять плаванням. Визначення вихідного сенсорного та психоемоційного стану дитини може бути використано для диференційованого добору засобів плавання, поступової адаптації до водного середовища та індивідуалізації педагогічного впливу. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання фахівцями з фізичної культури і спорту, дитячого плавання та фізичної рекреації під час розроблення програм занять у водному середовищі для дітей дошкільного віку, які перебувають під впливом воєнного стресу.