Трансформація психологічної функції заздрості в процесі адаптації та підтримання психологічного благополуччя особистості в умовах війни

Анотація

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування трансформації психологічної функції заздрості в умовах війни та визначення можливих механізмів її зв'язку з психологічним благополуччям особистості на основі інтеграції підходів до соціального порівняння, збереження ресурсів і функціональної неоднорідності заздрості. Методологія дослідження ґрунтується на теоретико-концептуальному дизайні із застосуванням інтегративного аналізу наукових джерел і концептуального синтезу положень теорії соціального порівняння, сучасних концепцій доброзичливої та злоякісної заздрості, теорії збереження ресурсів та евдемонічного підходу до психологічного благополуччя. Основні результати. Обґрунтовано припущення, що воєнний контекст може трансформувати суб'єктивну ієрархію значущих ресурсів і критерії соціального порівняння: поряд зі статусними та досягальними характеристиками особливого значення можуть набувати безпека, здоров'я, збереження близьких відносин і житла, соціальна підтримка, стабільність, автономія та можливість контролювати власне життя. Концептуалізовано суб'єктивно значущий ресурсний дефіцит як потенційну проміжну ланку між несприятливим соціальним порівнянням і переживанням заздрості, а саму заздрість запропоновано розглядати як можливий емоційний сигнал суб'єктивно значущої ресурсної асиметрії. Теоретично виокремлено адаптивний і дезадаптивний вектори когнітивно-емоційної переробки заздрості, які не ототожнюються з її доброзичливою та злоякісною формами. Адаптивний вектор передбачає можливий перехід від фіксації на перевазі іншої людини до усвідомлення власної потреби, переоцінки досяжних цілей і пошуку доступних або альтернативних ресурсів, тоді як дезадаптивний пов'язаний зі збереженням фіксації на ресурсній асиметрії, власному дефіциті та безсиллі. Потенційний зв'язок заздрості з психологічним благополуччям запропоновано розглядати як функціонально опосередкований характером подальшої психологічної переробки переживання, а не як прямий наслідок наявності негативної емоції. Наукова новизна полягає в розробленні концептуальної моделі трансформації психологічної функції заздрості в умовах війни, яка інтегрує зміну критеріїв соціального порівняння, суб'єктивно значущий ресурсний дефіцит, когнітивно-емоційну переробку заздрості та її потенційний зв'язок із психологічним благополуччям. Авторський підхід полягає не у виокремленні нового виду заздрості, а в концептуалізації можливих напрямів трансформації її функції в процесі психологічної адаптації. Практичне значення полягає в можливості використання запропонованої моделі як концептуальної основи для психологічного аналізу переживання заздрості в осіб, які зазнали пов'язаних із війною втрат і ресурсних обмежень, а також для визначення перспективних напрямів психологічної та психоедукаційної роботи. Водночас модель має теоретико-концептуальний статус і потребує подальшої операціоналізації та емпіричної перевірки.