РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ У КОНТЕКСТІ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ: РИЗИК-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

У статті обґрунтовано організаційно-економічний підхід до раціонального використання природних ресурсів у контексті зеленої економіки. Актуальність дослідження зумовлена зростанням глобального ресурсного тиску, недостатньою швидкістю переходу до повторного використання матеріалів і потребою пов'язати екологічні цілі з економічними стимулами, технологічними рішеннями та управлінським обліком. Раціональне природокористування розглянуто як керований цикл ідентифікації ресурсу, вимірювання потоків, оцінювання продуктивності, визначення втрат, вибору економічного важеля, технологічної модернізації, моніторингу та корекції політики. Методологічну основу становлять системний підхід, структурно-функціональний аналіз, порівняльний метод, логіко-аналітичне узагальнення та вторинний статистичний аналіз. Емпіричну базу сформовано за матеріалами UNEP, Eurostat і Європейської платформи циркулярної економіки. Показано, що за інерційною траєкторією глобальний видобуток ресурсів до 2060 р. може зрости на 60% порівняно з 2020 р., що посилює навантаження на клімат, біорізноманіття, водні системи й земельні ресурси. На прикладі ЄС встановлено частковий абсолютний декуплінг: у 2000–2024 рр. ресурсна продуктивність зросла з 1,55 до 2,36 євро/кг, індекс ВВП досяг 138,1 пункту, тоді як індекс внутрішнього матеріального споживання знизився до 90,8 пункту за бази 2000 р. = 100. Водночас коефіцієнт циркулярного використання матеріалів у ЄС у 2024 р. становив лише 12,2% за цільового орієнтира 23,2% на 2030 р., а його структура за матеріальними групами була нерівномірною: металеві руди – 23,4%, неметалеві мінерали – 14,3%, біомаса – 9,9%, викопні енергетичні матеріали – 3,8%. Обґрунтовано, що ресурсна продуктивність і циркулярність мають різну доказову силу: перша характеризує економічну віддачу від матеріального входу, друга – здатність економіки заміщувати первинні ресурси вторинними потоками. Запропоновано організаційно-економічний контур раціонального природокористування та його операціоналізацію через управлінські питання, KPI, джерела даних і типи рішень. Практичне значення результатів полягає у можливості застосування цієї рамки для ресурсного аудиту підприємств, формування ресурсних KPI, програм зеленої модернізації, проєктів повоєнного відновлення та державної політики ресурсоефективності.