Правові основи інклюзивних проєктів у спорті та рекреації

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз функціонування інклюзивних проєктів у сфері спорту та рекреації в умовах воєнного стану, зокрема через призму нових законопроєктів 2023-2026 років (№ 9485 та № 15169). Застосування системно-структурного та порівняльного методів дозволило авторам уніфікувати понятійний апарат, розмежувавши дефініції «адаптивного спорту» та «інклюзивної рекреації», а також обґрунтувати перехід від суто архітектурної доступності до моделі функціональної інклюзивності та цифрової безбар'єрності. Особливу увагу приділено розробці «перехресних механізмів» між оборонним та цивільним законодавством для забезпечення безперервної реабілітації та спортивної реінтеграції ветеранів. Сформовані у роботі прикладні рекомендації та пакет правових правок мають на меті модернізацію вітчизняної нормативної бази відповідно до «європейської моделі» управління галуззю. Метою дослідження є комплексний теоретико-правовий аналіз засад функціонування інклюзивних проєктів у сфері спорту та рекреації, виявлення прогалин у чинному законодавстві (зокрема в контексті адаптивного спорту та цифровізації галузі) та обґрунтування перспективних напрямів модернізації нормативно-правової бази для створення безбар'єрного середовища в Україні. Методи дослідження: діалектичний (для вивчення правових основ інклюзії в динаміці соціально-політичних трансформацій та умов воєнного стану), порівняльно-правовий (для зіставлення вітчизняних законопроєктів (№ 9485, № 15169) із міжнародними стандартами ООН та «європейською моделлю» управління), формально-юридичний (для аналізу понятійного апарату («адаптивний спорт», «інклюзивна рекреація»), усунення нормативних колізій та розробки правових пропозицій), системно-структурний (для визначення ієрархії взаємодії суб'єктів публічної влади та приватного сектору в межах стратегії безбар'єрності), прогностичного моделювання (для обґрунтування концепції «цифрової інклюзії» та механізмів спортивної реінтеграції ветеранів). Основні результати: на основі аналізу законопроєктів 2026 року (№ 9485 та № 15169) розмежовано поняття «адаптивний спорт», «інклюзивна рекреація» та «спорт осіб з інвалідністю» для усунення колізій у фінансуванні та ліцензуванні; доведено необхідність переходу від суто архітектурної доступності до комплексних стандартів, що включають сертифікацію персоналу, якість послуг та цифрову інклюзію спортивних платформ; розроблено правові алгоритми взаємодії між оборонним та цивільним законодавством для забезпечення безперервного супроводу ветерана (реабілітація – адаптивний спорт – рекреація); визначено алгоритми державно-приватного партнерства та критерії контролю для ДІАМ щодо дотримання інклюзивних стандартів на всіх етапах експлуатації об'єктів; сформовано пакет пропозицій до нових законопроєктів для імплементації «європейської моделі» управління, заснованої на цифровізації та автономії суб'єктів спорту. Наукова новизна дослідження. У роботі вперше здійснено системний аналіз спортивного права через призму інклюзії в умовах воєнного стану, що дозволило уніфікувати термінологію адаптивного спорту та обґрунтувати концепцію «цифрової інклюзії». Дістали подальшого розвитку правові механізми інтеграції медичної реабілітації ветеранів у систему спортивної рекреації. Удосконалено модель правової відповідальності суб'єктів сфери спорту, яка тепер охоплює не лише архітектурну доступність, а й стандартизацію інклюзивних послуг та сертифікацію персоналу. Практичне значення отриманих результатів. Сформовані пропозиції можуть бути використані для вдосконалення законопроєктів № 9485 та № 15169, а також для розробки критеріїв державного контролю функціональної інклюзивності спортивних об'єктів. Результати дослідження впроваджуються у діяльність органів місцевого самоврядування через методичні рекомендації щодо державно-приватного партнерства. Отримані висновки мають прикладну цінність для освітнього процесу при підготовці юристів, реабілітологів та фахівців із фізичної культури.