АРЕШТ ТА ТИМЧАСОВЕ ВИЛУЧЕННЯ МАЙНА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ПРАКТИКИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз сучасної практики застосування арешту та тимчасового вилучення майна у кримінальному провадженні України. Досліджено правову природу зазначених заходів забезпечення кримінального провадження, їх співвідношення із конституційними гарантіями права власності та стандартами Європейського суду з прав людини. Визначено, що тимчасове вилучення - це фактичне позбавлення власника можливості користуватися майном під час слідчих дій, що передує судовому рішенню. Арешт - це формальний судовий заборонний захід, який обмежує розпорядження чи відчуження майна. Основне завдання обох заходів - зберегти докази або забезпечити майбутню конфіскацію чи відшкодування шкоди. Акцентовано, що чинним законодавством (ст. 16 КПК України) встановлено, що обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. Особливу увагу приділено актуальним правовим позиціям Верховного Суду щодо підстав накладення арешту на майно, захисту прав третіх осіб, повернення тимчасово вилученого майна та забезпечення принципу пропорційності втручання у право власності. Обґрунтовано напрями вдосконалення кримінального процесуального законодавства України. Зроблено висновок про те, що арешт та тимчасове вилучення майна залишаються одними з найбільш поширених заходів забезпечення кримінального провадження. Водночас їх застосування безпосередньо пов'язане з обмеженням конституційного права власності, що зумовлює необхідність підвищених процесуальних гарантій.