Швейцарський франк як глобальний безпечний актив: політекономічні засади захисної інтернаціоналізації валюти

Анотація

Метою статті є розроблення цілісного політекономічного пояснення глобальної ролі швейцарського франка як безпечного та високоліквідного міжнародного активу, зумовленої поєднанням зовнішнього попиту на безпечний актив, інституційної довіри до Швейцарії та захисного монетарного врядування з боку Національного банку Швейцарії. Дослідження виконано в межах теоретично спрямованої якісної дослідницької моделі, що поєднує структурований аналіз документів, історико-інституційне простеження процесів, аналітичне відображення міжнародних валютних функцій і порівняльний синтез сучасної фахової літератури. Емпіричну основу становлять офіційні документи Банку міжнародних розрахунків, Міжнародного валютного фонду, Національного банку Швейцарії та Ради керівників Федеральної резервної системи Сполучених Штатів Америки, а також рецензовані праці, опубліковані упродовж 2010-2025 років і присвячені валютам-притулкам, валютній ієрархії, валютним інтервенціям, ефектам курсового перенесення та кредитуванню в іноземній валюті. Установлено, що міжнародна роль франка має функціонально асиметричний характер: його провідною глобальною функцією є не розрахункова функція, а саме функція збереження вартості та кризового притулку; допоміжними залишаються резервна й фінансуюча ролі, тоді як роль валюти платежу та одиниці рахунку є обмеженою. Показано, що така конфігурація відтворює стійкий причинно-послідовний цикл: глобальний ризиковий шок спричиняє приплив капіталу до швейцарського франка, далі виникають ревальваційний тиск, імпортована дезінфляція та загроза втрати цінової конкурентоспроможності, після чого Національний банк Швейцарії застосовує оборонні інструменти — валютні інтервенції, курсові обмеження, від'ємні або наднизькі процентні ставки, балансуючи між ціновою стабільністю та побічними фінансовими ефектами. Доведено, що міжнародна значущість франка не є тотожною його формальній інституційній легітимації: відсутність швейцарського франка у кошику спеціальних прав запозичення пояснюється правилами відбору Міжнародного валютного фонду, але не заперечує його високої ринкової ліквідності, надійності та здатності виконувати грошові функції. Наукова новизна полягає у розробленні інтегрованої типології, яка поєднує функціональний профіль франка, механізм інтернаціоналізації валюти-притулку та матрицю внутрішніх і транскордонних розподільчих наслідків. Практичне значення результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані центральними банками, органами фінансового нагляду та урядовими структурами для розроблення політики реагування на потоки в «тверді» валюти, для оцінювання ризиків кредитування в іноземній валюті та для вироблення комунікаційної стратегії в умовах затяжного ревальваційного тиску.