РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ МІЖНАРОДНОЇ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ У РАЗІ ІСТОТНОГО ПОРУШЕННЯ ЗА КОНВЕНЦІЄЮ ООН 1980 РОКУ

Анотація

У статті досліджено правову природу та механізм розірвання договору міжнародної купівлі-продажу товарів у разі істотного порушення відповідно до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року (CISG). Проаналізовано концепцію уніфікованого порушення договору, яка є базовим елементом системи засобів правового захисту Конвенції та охоплює всі форми неналежного виконання зобов'язань, незалежно від їх характеру. З'ясовано, що розірвання договору (avoidance) у рамках Конвенції має виключний характер і застосовується лише у випадках істотного порушення, передбачуваного порушення або після безрезультатного спливу додаткового строку виконання (Nachfrist). Встановлено, що Конвенція відмовляється від інституту автоматичного припинення договору, характерного для деяких попередніх уніфікованих актів, натомість закріплюючи принцип збереження договірних відносин (favor contractus). Особливу увагу приділено аналізу статей 49, 51, 64, 72 та 73 CISG, які формують систему підстав для розірвання договору. Досліджено також роль істотного порушення як ключового критерію доступу до цього засобу захисту, а також значення процедури Nachfrist як альтернативного механізму припинення договору без необхідності доведення істотності порушення. Показано, що підхід Конвенції спрямований на забезпечення балансу інтересів сторін міжнародної торгівлі та мінімізацію економічних втрат шляхом збереження договору, якщо це є можливим. Водночас гарантується ефективний захист потерпілої сторони через право одностороннього розірвання договору без судового втручання. Зроблено висновок, що система розірвання договору за CISG є унікальною уніфікованою моделлю, яка поєднує гнучкість застосування із чіткими обмеженнями щодо випадків припинення договірних зобов'язань.