СОЦІАЛЬНА ІНКЛЮЗІЯ ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ ДЕТЕРМІНАНТ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ РИНКУ ПРАЦІ

Анотація

У статті обґрунтовано соціальну інклюзію як економічний детермінант розвитку людського капіталу в умовах трансформації ринку праці. Вихідною позицією дослідження є теза про те, що за сучасних структурних змін ринку праці проблема розвитку людського капіталу визначається не лише рівнем зайнятості, а й характером включення різних соціальних груп у систему освіти, навчання протягом життя, соціальних послуг і трудових відносин. Метою статті є виявлення економічних механізмів впливу соціальної інклюзії на формування, накопичення та ефективне використання людського потенціалу, а також узагальнення європейського досвіду для визначення напрямів адаптації інклюзивних підходів до українських умов. Методологічну основу становлять методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, порівняльного та інституційного аналізу, а також структурно-логічного узагальнення. Інформаційну базу сформували наукові праці з проблематики інклюзивного розвитку, офіційні статистичні матеріали Євростату, аналітичні документи Європейської Комісії та ОЕСР. У результаті встановлено, що навіть за високого загального рівня зайнятості в Європейському Союзі зберігаються суттєві розриви за доступом до навчання, стабільної зайнятості та трудової інтеграції молоді, безробітних і негромадян ЄС, що вказує на наявність структурних втрат людського капіталу. Показано, що соціальна інклюзія формує економічний ефект через розвиток інклюзивної освіти й безперервного навчання, зниження дискримінаційних бар'єрів доступу до ринку праці, розширення охоплення соціальними послугами, цифровізацію інструментів зайнятості та цільове фінансування інклюзивних заходів. Систематизовано ключові фінансові інструменти ЄС, пов'язані з підтримкою зайнятості, розвитку навичок, інтеграції вразливих груп і регіональної згуртованості. На цій основі визначено пріоритетні напрями адаптації європейських інклюзивних механізмів до умов України. Наукова новизна полягає в економічному трактуванні соціальної інклюзії як чинника розвитку людського капіталу та в поєднанні інституційного і фінансового вимірів її реалізації в єдиній аналітичній рамці. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при формуванні політики зайнятості, програм безперервного навчання, розвитку соціальних послуг і стратегій розвитку людського капіталу в Україні.