Вплив емоційної сфери музикантів-інструменталістів на їх виконавську надійність у прилюдних виступах

Анотація

У статті розглянуто виконавську надійність музикантів-інструменталістів як не вроджену, а набуту їх інтегральну властивість, якою забезпечується безпомилкове відтворення необхідної інформації у звичних (репетиційних) та в емоціогенних (концертно-сценічних) умовах. З'ясовано, що рівень означеного феномену знижується «конфліктом самоустановок». Обґрунтовано доцільність цілеспрямованого формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів на початковій стадії засвоєння будь-яких тестових чи виконавських компонентів музичних творів допущенням як позитивного і негативного емоційного впливу на процес діяльності, а на завершальній — лише позитивного. Доведено, що ефективність процесу цілеспрямованого формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів підвищується за умови: упередженого «отримування» задоволення від можливого подальшого вдосконалення виконавської майстерності завдяки формуванню в уяві взірцевих музичних образів з мінімальним «відривом» від реальних результатів діяльності; домінування «позитивних» емоцій завдяки зміні розбіжностей між реальними й бажаними результатами музично-виконавської діяльності; спрямування уваги на пошуки оптимальної емоційної насиченості кожного епізоду музичного твору і відтворення віднайденої емоційної насиченості у процесі прилюдних виступів; досягнення «зручності» відтворення творчих умінь та виконавсько-ігрових навичок на основі оволодіння акустичними й фізіологічними механізмами звуковидобування; максимального «занурення» в творчий процес пошуку нових привабливих ознак музичних творів як під час роботи над нами, так і в період їх прилюдного виконання. Наголошено на тому, що виконавська надійність музикантів-інструменталістів залежить не лише від впливу на неї їх емоційної сфери. Визначено перспективні напрями подальших пошуків ефективних засобів формування означеного феномену.