Ліцензування та контроль у будівництві: нові підходи

Анотація

У статті досліджено сучасні підходи до трансформації системи ліцензування та державного контролю у сфері будівництва в умовах цифровізації публічного управління, необхідності відновлення інфраструктури та підвищення прозорості регуляторних процедур. Обґрунтовано, що традиційна модель адміністративного нагляду, орієнтована переважно на формальну перевірку дозвільних документів і суб'єктів господарювання, поступово втрачає ефективність в умовах ускладнення будівельних процесів, зростання кількості учасників будівництва та потреби у швидкому, але безпечному відновленні об'єктів. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває перехід до ризик-орієнтованої, даноцентричної та об'єктно-орієнтованої моделі регулювання, яка передбачає використання цифрових інструментів, аналітичних механізмів, електронних реєстрів і систем моніторингу протягом усього життєвого циклу об'єкта будівництва. У межах дослідження визначено ключові тенденції модернізації ліцензування у будівництві, серед яких — запровадження селективного підходу до ліцензування видів діяльності з підвищеним рівнем ризику, посилення персональної та професійної відповідальності виконавців, удосконалення процедур перевірки кваліфікаційної спроможності учасників будівельного процесу, а також інтеграція дозвільних і контрольних процедур у цифрове середовище. Окрему увагу приділено ролі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва як інструменту забезпечення прозорості, простежуваності рішень, автоматизації адміністративних процедур і накопичення даних для оцінювання ризиків. У статті обґрунтовано, що ефективний контроль у будівництві має зміщуватися від суто суб'єктного підходу до об'єктного контролю, за якого центральним елементом регуляторної уваги стає не лише діяльність конкретного суб'єкта, а й рівень ризику, технічна складність, суспільна значущість та потенційні наслідки експлуатації конкретного об'єкта. Такий підхід дає змогу оптимізувати контрольне навантаження, зосередити ресурси державного нагляду на найбільш ризикових об'єктах, зменшити адміністративний тиск на добросовісних учасників ринку та водночас підвищити рівень безпеки будівництва. Розглянуто міжнародний досвід застосування ризик-орієнтованого регулювання, цифрових платформ, професійної сертифікації та багаторівневого контролю у будівельній сфері. На основі проведеного аналізу сформульовано висновки щодо доцільності комплексної модернізації системи ліцензування та контролю у будівництві шляхом поєднання цифровізації, селективного ліцензування, об'єктно-орієнтованого нагляду, міжвідомчої інтеграції даних та підвищення відповідальності учасників будівельного процесу.