Забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності у цифровому середовищі в контексті євроінтеграції України

Анотація

У статті досліджено проблеми забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності у цифровому середовищі в контексті євроінтеграційного курсу України. Проаналізовано трансформацію змісту авторського права під впливом цифровізації, зокрема розмивання меж між відтворенням, розповсюдженням та доведенням до загального відома в умовах стримінгових сервісів, хмарних технологій і платформної економіки. Досліджено, як поява нових бізнес-моделей використання об'єктів авторського права ставить під сумнів традиційну каталогізацію майнових правомочностей і породжує проблему юрисдикційної прив'язки порушень. Розглянуто тріаду європейських регуляторних інструментів – Директиву 2004/48/ЄС (IPRED), Директиву (ЄС) 2019/790 про авторське право на єдиному цифровому ринку (DSM) та Регламент (ЄС) 2022/2065 про цифрові послуги (DSA) – як взаємозалежну архітектуру enforcement, що визначає розподіл відповідальності між правовласниками, онлайн-платформами та державою. Особливу увагу приділено доктринальним дискусіям щодо статті 17 DSM-директиви, зокрема проблемі балансу між захистом авторських прав і свободою вираження в контексті обов'язкових upload-фільтрів, а також практиці Суду справедливості ЄС у справах YouTube/Cyando та Poland v. Parliament and Council. Оцінено стан імплементації Угоди про асоціацію (Глава 9) та Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 2022 року, виявлено ключові прогалини у транспозиції acquis ЄС, зокрема нетранспоновані статті 15, 17 та 18–22 DSM-директиви. Проаналізовано інституційну спроможність УКРНОІВІ, кіберполіції та судової системи у сфері цифрового enforcement, констатовано критичну відсутність спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності. Систематизовано три рівні enforcement – технічний, адміністративно-правовий та судовий – і запропоновано авторську модель поетапного зближення українського законодавства з європейськими стандартами на 2025–2030 роки з урахуванням обмежених ресурсів воєнного часу та необхідності уникнення номінальної імплементації.