Формування національної ідентичності через цифрові гуманітарні технології в українській освіті

Анотація

У статті проаналізовано особливості формування національної ідентичності здобувачів освіти шляхом упровадження цифрових гуманітарних технологій в українській системі освіти в умовах сучасних соціокультурних трансформацій

Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад і виявлення практичного потенціалу інтеграції національної ідентичності в освітній процес із використанням цифрових інструментів як дієвих каналів трансляції культурних смислів. У процесі дослідження застосовано методи синтезу, аналізу, абстрагування, індукції та дедукції, що забезпечило комплексне осмислення взаємозв’язку між національною ідентичністю та цифровими гуманітарними технологіями.

Результати. Встановлено, що інтеграція цифрових інструментів в освітній процес сприяє активній участі здобувачів освіти у створенні мультимедійних проєктів та віртуальних досліджень культурних об’єктів, що підвищує їхні навички критичного аналізу, рефлексії та творчої діяльності. Проаналізовано потенціал електронних бібліотек і архівів, онлайн-музеїв, інтерактивних освітніх курсів, соціальних спільнот і картографічних сервісів для розвитку мовної компетентності, культурної свідомості та емоційного зв’язку зі спадщиною України. З’ясовано, що електронна бібліотека «Культура України» та колекції Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського забезпечують доступ до класичних творів і документів, формуючи в здобувачів освіти усвідомлене ставлення до національної культурної спадщини. Платформи Prometheus і Google Arts & Culture дозволяють інтерактивно моделювати навчальні ситуації, занурювати здобувачів в історико-культурний контекст та сприяють розвитку їхньої історичної пам’яті. На основі дослідження розроблено практичні рекомендації щодо впровадження цифрових гуманітарних технологій в освітній процес з метою посилення національно-патріотичного виховання та формування активної громадянської позиції. До таких інноваційних інструментів належать віртуальні виставки та експозиції, мобільні застосунки для взаємодії з культурною спадщиною, цифрові сторітелінгові редактори та колективні архіви соціальних наративів, що стимулюють здобувачів освіти до активної участі в осмисленні власної ідентичності через призму національної культури.

Висновки. Підсумовано, що цифрові гуманітарні технології є не лише засобом передачі знань, а й інтерактивною платформою для практичного освоєння національної культурної спадщини та розвитку активної громадянської позиції. Встановлено, що інтеграція цифрових гуманітарних технологій в освітній процес формує середовище, в якому здобувачі освіти стають активними творцями культурного контенту та усвідомлюють власну національну ідентичність.