Державотворча діяльність УНР

Анотація

У статті охарактеризовано державотворчу діяльність УНР на фоні впровадження її дипломатії у регіоні Центрально-Східної Європи. Водночас висвітлено процес формування виконавчого дипломатичного органу УНР – Генерального секретаріату міжнародних справ. У статті висвітлено, як у період правління Центральної Ради УНР налагодила дипломатичні стосунки з провідними країнами світу, зокрема Великою Британією та Францією. Водночас,  акцентовано, що УНР не вдалося розірвати відносини з Радянською Росією. Цим   наголошено, що Центральна Рада загалом недооцінила сили більшовиків та не перебачила можливий наступ з їхнього боку. У той же час, зазначено, що замість того, аби розвивати власну державність, українське керівництво запропонувало утопічну ідею щодо формування федерації  крайовим урядам Кубані, Криму, Дону та Сибіру.

Таким чином у статті проаналізовано основні промахи Центральної Ради на шляху становлення державності, висвітлено основні вектори дискусії стосовно цього питання. Також досліджено основний геополітичний клімат, зокрема у Центрально-Східній Європі, що існував для дипломатичної діяльності української держави. Зокрема, наголошено, що дипломатична ситуація загалом була не особливо сприятлива для державотворчої діяльності України. На Румунському фронті відбувалися бойові дії, у Росії, після розпаду імперії, владу захопили більшовики, а на уламках колишніх імперій постали нові країни, які дбали про власні інтереси. Однак, УНР все ж вдалося налагодити міцні стосунки з деякими країнами, були сформовані їхні представництва та закладено підґрунтя для міжнародного її визнання. Окрема увага приділена відносинам УНР з центральними та східними європейськими країнами: Німеччиною, Румунією, Польщею, Румунією, Болгарією та Грузією, тощо.