Оцінка успішності здобувачів вищої освіти у персоналізованому дистанційному навчанні

Анотація

Стаття присвячена розгляду проблеми оцінювання за умови дистанційного формату навчання, що поширюється у зв’язку із сучасними умовами життя. Дистанційне навчання відрізняється від звичного аудиторного відсутністю прямого контакту зі студентом. Це, з одного боку, нівелює певні психологічні зумовленості оцінювання, з іншого – навпаки, створює їх. Для викладача часто стає проблемою визначення рівня самостійності виконання роботи, проходження тестів, відповідей на контрольні питання. Як демонструє практика, дистанційний формат потребує взагалі інших підходів до оцінювання. Такі підходи вже розроблені закордонними закладами вищої освіти, котрі спеціалізуються саме на дистанційному навчанні. Тому необхідно досліджувати їх досвід, ефективність застосування та можливість використання у реаліях України. Проблема полягає у тому, що вітчизняна вища освіта тільки опановує можливості дистанційного формату, електронні ресурси для його реалізації, а це призводить до намагання формально перенести певний доробок у сфері традиційної аудиторної роботи на новий вид навчання. Аспект оцінювання стає найбільш складним процесом, бо звичні варіанти перевірки знань тут не працюють. Крім того, дистанційна освіта вимагає і від самих студентів зовсім іншого ставлення до навчального процесу, що зумовлює нові параметри та критерії оцінювання їхньої роботи. Автор наголошує на необхідності перегляду структури оцінювання, типів і принципів застосування різних критеріїв успішності, за якими можна атестувати студентів.