Дискримінація за ознакою інвалідності: види, прояви та стан проблеми

Анотація

Метою наукової статті є виявлення поточного стану проблеми щодо дискримінації осіб з інвалідністю в Україні, а також аналіз видів та проявів їх дискримінації з наступним внесенням пропозицій та рекомендацій щодо покращення ситуації.

Акцентується увага на тому, що поточна ситуація з порушенням прав осіб з інвалідністю в Україні характеризується нестабільністю та негативним трендом. За два роки повномасштабної військової агресії кількість людей з інвалідністю в Україні збільшилася на 300 тис. Але мова йде лише про медично підтверджений факт інвалідності, у той час як суттєво знизився доступ до медичних послуг на непідконтрольних територіях, у зоні бойових дій та для внутрішньо переміщених осіб. Тому осіб з вадами здоров’я, які фактично підпадають під критерії певної групи інвалідності, але не зафіксовані документально, може бути набагато більше. Суттєво знизилися і можливості для їхньої пезперешкодної соціалізації. З одного боку, в Україні наразі реалізується чимало програм ресоціалізації інвалідів, особливо з-поміж військовослужбовців. А, з іншого боку, загальний кризовий стан економіки, перенавантаження на сферу соціального забезпечення призводить до того, що більшість осіб з інвалідністю не включені до соціального життя, не мають гідної роботи, достатнього рівня доходу, зокрема, втратили джерела доходу на непідконтрольних Україні територіях. І навіть виїзд з таких територій для осіб з інвалідністю виявляється максимально проблематичним через низьку їхню мобільність.  

Виявлено, що в Україні сучасна ситуація демонструє скорочення прямої дискримінації осіб з інвалідністю, проте випадків непрямої дискримінації та їнших її форм залишається дуже багато. Особливо кричущими є порушення права на розумне пристосування, яке тягне за собою порушення та(чи) обмеження цілого комплексу інших прав.

Констатовано, що крім захисту від дискримінаційних проявів осіб з інвалідністю, велике значення має їхня соціалізація та ресоціалізація, зокрема й правова. Основною метою цього є знання та усвідомлення такими особами своїх прав та можливостей їхнього ефективного захисту у разі дискримінації. Одним із засобів такої правової соціалізації може бути правопросвітницька діяльність громадських організацій та юридичних клінік.