Відшкодування моральної шкоди працівникам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Анотація

У статті уточнюється поняття «потерпілий працівник» та висвітлюється проблематика відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику як способу захисту його права на належні, безпечні та здорові умови праці та виду відповідальності роботодавця в науці трудового права. Зроблено висновок, що відшкодування моральної шкоди роботодавцем потерпілому від нещасного випадку чи професійного захворювання працівнику / членам його сім’ї  в контексті ст. 237-1 КЗпП України та ст. 16 ЦК України є способом захисту порушеного конституційного права працівника на працю та на належні, безпечні та здорові умови праці як складової цього права.

Необхідно на законодавчому рівні визначити поняття «ушкодження здоров’я» з урахуванням тих обставин, що моральна шкода може бути зумовлена й обставинами, які позначають тимчасову непрацездатність працівника.

Потребують узгодження приписи ч. 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та ст. 173 КЗпП України у контексті визначення суб’єктів права на відшкодування моральної шкоди роботодавцем у випадку смерті працівника від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Аргументовано, що положення ст. 237-1 КЗпП України у синергетичному зв’язку із субсидіарним значенням приписів ст. 1167 ЦК України формують основу для визначення правової конструкції «презумпція вини роботодавця».